Незвичайні шлюби в історії: королева й Англія, коронація Інес і весілля з деревом

Ми звикли, що шлюб — це двоє людей, РАЦС або храм, обручки й гості. Але історія знає весілля, у яких бракувало нареченого, нареченої, а то й живої людини взагалі. Одні з цих історій задокументовані, інші — легенди, які переказують століттями. Зібрали найвідоміші й чесно позначили, де факт, а де переказ.

Королева, яка «вийшла заміж за Англію»

Єлизавета I правила Англією майже пів століття і так і не вийшла заміж. Претендентів вистачало: іноземні королі й принци, англійські аристократи. Парламент неодноразово просив королеву одружитися й подбати про спадкоємця.

За переказом, на одне з таких прохань, на початку свого правління, вона відповіла, що вже має чоловіка — королівство Англію, і показала коронаційну каблучку. Звідси й образ «королеви-незайманої», яка присвятила себе країні.

Чому вона відмовлялася

Історики називають насамперед політику. Шлюб з іноземним принцом робив Англію залежною від чужої династії, з власним підданим — сварив знать. Часто згадують і родинний досвід. Її батько Генріх VIII мав шість дружин, двох із них стратили, зокрема матір Єлизавети, Анну Болейн. Чи вплинуло це на рішення королеви, напевно ніхто не скаже.

Педру й Інес: шлюб, оголошений після смерті

Цю історію в Португалії знає кожен школяр. Принц Педру закохався в Інес де Кастро, придворну даму своєї дружини. Після смерті дружини він жив з Інес, у них народилися діти. Батько принца, король Афонсу IV, вважав цей зв’язок загрозою для трону.

1355 року Інес убили за наказом короля. Педру підняв заколот проти батька, а ставши королем, оголосив, що встиг таємно взяти з Інес шлюб. Двох із її вбивць він, за переказами, жорстоко стратив.

Легенда про коронацію

Далі починається легенда. Кажуть, Педру наказав ексгумувати тіло Інес, посадити його на трон, увінчати короною, а придворних — цілувати руку мертвої королеви. Надійних документів того часу про таку церемонію немає, тож історики вважають її переказом.

Задокументовано інше: останки Інес перенесли до монастиря в Алкобасі. Там стоять дві різьблені гробниці, Педру й Інес, поставлені одна навпроти одної. За переказом, так задумав сам король — щоб у день Страшного суду закохані першим побачили одне одного.

Шлюб без нареченого: вінчання через представника

Для королівських родин це була звичайна практика. Наречена жила в одній країні, наречений — в іншій, а дипломатична угода вимагала укласти шлюб якнайшвидше. Тоді на церемонії місце нареченого займав представник.

Так вінчалася Марія-Антуанетта: 1770 року у Відні замість французького дофіна поруч з нею стояв її брат, ерцгерцог. Лише після цього юна наречена вирушила до Франції, де відбулася друга церемонія вже з чоловіком.

Шлюб через представника не лишився в минулому. У деяких країнах його досі допускають у виняткових випадках, найчастіше для військових. Наприклад, американський штат Монтана відомий тим, що дозволяє навіть «подвійний» шлюб через представників, коли жоден з наречених не присутній особисто. Умови там суворі: за законом штату хоча б один із наречених має мешкати в Монтані або служити в збройних силах США.

В Україні такий шлюб неможливий. Заяву за поважних причин може подати представник, але на реєстрацію обоє наречених мають прийти особисто. Як усе проходить сьогодні, читайте в пам’ятці про церемонію в РАЦС.

Як виглядав такий шлюб

Церемонія через представника була цілком серйозною. Представник давав обітницю від імені нареченого, підписував документи, а подекуди навіть символічно ділив з нареченою ложе — повністю одягнений і на очах свідків. Після цього шлюб вважався укладеним, хоча молоді ще ні разу не бачили одне одного. Для королівських родин головним був союз держав, а не знайомство пари.

Посмертний шлюб у Франції

Звучить як вигадка, але це чинне право. Цивільний кодекс Франції дозволяє укласти шлюб з людиною, яка вже померла, з особливого дозволу президента республіки. Умова — довести, що пара мала серйозний намір одружитися, наприклад, уже почала оформлювати документи.

У нинішньому вигляді норма з’явилася наприкінці 1959 року, після прориву греблі Мальпассе на півдні Франції. Тоді загинув наречений молодої жінки, яка чекала дитину, і вона попросила президента дозволити їм шлюб. Відтоді такі шлюби трапляються й донині, хоч і рідко. Найчастіше йдеться про людей, які загинули на службі чи в катастрофах.

«Шлюб привидів» у Китаї

У традиційних китайських віруваннях людину, яка померла неодруженою, вважали неприкаяною. Щоб заспокоїти її дух, родини домовлялися про посмертний шлюб з іншою померлою людиною, а часом і з живою. Обряд відомий щонайменше з часів давніх династій.

У сучасному Китаї звичай майже зник, але в окремих сільських районах його сліди трапляються досі. Іноді це призводило до злочинів, пов’язаних з незаконним заволодінням останками, про що писала преса.

Весілля з деревом в Індії

В Індії відомий обряд символічного шлюбу з деревом, наприклад священним фікусом чи бананом, або з образом божества. За астрологічними уявленнями, деякі поєднання планет у гороскопі «загрожують» першому шлюбу людини. Щоб обійти це, людина спочатку «одружується» з деревом, а вже потім — з обраною людиною.

Юридичної сили такий обряд не має. Це релігійно-культурна практика, яку виконують перед справжнім весіллям.

Символічні шлюби наших днів

Сучасний світ теж має свої дивні церемонії. Власники собак і котів влаштовують «весілля» для улюбленців — з бантами, тортом і фотосесією. А 2007 року одна американка провела символічну церемонію «одруження» з Ейфелевою вежею, і про це писала світова преса.

Жодна з таких церемоній не створює шлюбу в юридичному сенсі. Але вони добре показують, наскільки по-різному люди розуміють слово «шлюб».

Порівняння: що мало юридичну силу

Що ці історії кажуть про шлюб

Якщо відкинути екзотику, у всіх цих випадках видно одне: шлюб завжди був більшим, ніж особиста справа двох. Для Єлизавети він був питанням безпеки держави, для Педру — визнанням дітей і пам’яті коханої. Для французької нареченої 1959 року це був спосіб дати дитині батькове прізвище, а для китайських і індійських родин — спосіб упорядкувати стосунки зі світом предків і долею.

Сучасне весілля здебільшого про почуття. Але й сьогодні в ньому живуть ті самі мотиви: згода родин, статус дітей, обіцянка перед людьми. Мабуть, тому найдивніші шлюби минулого читаються не як курйоз, а як дзеркало.

Чого в цій статті немає

У старій версії цієї сторінки були й інші «факти» з інтернету: про шведку, яка знайшла чоловіка через пляшку в морі, про весілля з привидом у баронському замку, про чоловіка, що одружився з телевізором. Перевірити їх не вдалося, тож ми їх прибрали. Більше про справжні звичаї — у розділі «Традиції та обряди» і статті про весільні прикмети.