Шлюбний договір в Україні: що в ньому можна прописати і як його укласти

Кажуть, шлюби укладаються на небесах, а от виконуються вони на землі. «Шлюбний договір» — словосполучення, яке всі чули, але знають переважно з фільмів, а не з життя. В Україні такий договір досі багато хто сприймає як щось екзотичне, хоча Сімейний кодекс давно дає парам цей інструмент.

Розберемо без зайвого юридичного туману, навіщо такий документ, що в ньому можна написати, а чого — ні.

Навіщо потрібен шлюбний договір

Плануючи спільне життя, ніхто не хоче думати про конфлікти. Налаштовувати себе й партнера на невдачу не варто, але тверезий розрахунок не завадить. Якщо колись дійде до суперечки про майно, її краще розв’язати цивілізовано.

Шлюбний договір — простий і зручний інструмент саме для цього. Ви заздалегідь визначаєте, кому що належить і як ділитимете набуте разом, і так уникаєте довгих судових тяжб. Укладати його варто тоді, коли є що захищати або коли пара хоче інших правил, ніж ті, що діють за замовчуванням.

Що діє без договору

Без шлюбного договору майно, набуте подружжям за час шлюбу, за загальним правилом вважається їхньою спільною сумісною власністю. Майно, яке кожен мав до шлюбу або отримав у подарунок чи спадщину, лишається особистим. Договір дозволяє змінити ці правила під вашу ситуацію.

Хто і коли може укласти договір

Укласти шлюбний договір можуть дві категорії людей (стаття 92 Сімейного кодексу України):

• ті, хто вже подав заяву про реєстрацію шлюбу;
• подружжя — у будь-який момент спільного життя.

Якщо одна зі сторін неповнолітня і договір укладається до реєстрації шлюбу, потрібна письмова згода батьків чи піклувальника, засвідчена нотаріусом.

Важливо, коли договір починає діяти (стаття 95). Укладений до реєстрації — набирає чинності в день реєстрації шлюбу. Укладений у шлюбі — в день нотаріального посвідчення.

Форма: тільки через нотаріуса

Шлюбний договір укладається письмово і обов’язково посвідчується нотаріусом (стаття 94). Розписка «на коліні» чи документ, роздрукований удома й підписаний обома, шлюбним договором не є.

Складати текст має фахівець — нотаріус або юрист, який знає сімейне право. Він допоможе сформулювати умови так, щоб вони не суперечили законодавству і не були визнані недійсними.

Що можна прописати в договорі

Шлюбним договором регулюються майнові відносини подружжя (стаття 93). На практиці це дуже широке поле:

• Правовий режим майна. Можна домовитися, що набуте в шлюбі вважатиметься не спільною сумісною, а частковою або особистою власністю кожного (стаття 97).
• Порядок поділу майна, зокрема в разі розлучення.
• Майно, подароване на весілля, — чиє воно.
• Користування житлом. Якщо один переїжджає в житло другого, можна домовитися, як ним користуватися і чи доведеться виселитися в разі розлучення, з компенсацією чи без (стаття 98).
• Утримання. Можна передбачити утримання одного з подружжя незалежно від непрацездатності — на умовах договору (стаття 99).
• Майно для потреб дітей — використання майна для забезпечення дітей та інших осіб.

Спільний бізнес

Окремо варто сказати про бізнес. Часто буває так, що ідея й ініціатива — його, а пошук офісу, людей і клієнтів — її. Підприємство збудоване спільними зусиллями, і в разі розлучення суперечка неминуча.

У договорі можна заздалегідь визначити, як ділитимуть частку в бізнесі, наприклад у вигляді корпоративних прав, або передбачити грошову компенсацію замість частки. Такі умови складні, тому без юриста тут не обійтися.

Чого договір регулювати не може

Ст. 93 Сімейного кодексу прямо встановлює межі:

Тож розподіл хатніх обов’язків, хто виносить сміття і з ким залишаться діти після розлучення, в шлюбний договір не впишеш. Майнові права й обов’язки подружжя як батьків — можна.

Строк дії, зміна і розірвання

У договорі можна встановити загальний строк його дії і строки окремих прав та обов’язків. Можна також передбачити, що договір чи частина умов діятимуть і після припинення шлюбу (стаття 96).

Змінювати умови в односторонньому порядку не можна. Подружжя може змінити договір разом — угоду про зміну теж посвідчує нотаріус. Суд може змінити договір на вимогу одного з подружжя, якщо цього вимагають його інтереси чи інтереси дітей, що мають істотне значення (стаття 100).

Так само з відмовою: одностороння не допускається, а спільна — оформлюється через нотаріуса (стаття 101). Якщо згоди немає, один з подружжя може вимагати розірвати договір у суді з підстав, що мають істотне значення, зокрема коли його неможливо виконати (стаття 102).

Якщо ви одружуєтеся з іноземцем або переїжджаєте

Шлюбний договір, укладений в Україні, не завжди автоматично визнають за кордоном. Багато залежить від країни, де ви житимете, і де розташоване майно. Зазвичай потрібен переклад і апостиль, а в деяких державах — додаткові процедури.

Тому, якщо плануєте жити за кордоном, порадьтеся і з українським нотаріусом, і з юристом країни переїзду ще до підписання.

Поширені міфи про шлюбний договір

• «Це для тих, хто не довіряє одне одному». Насправді договір часто укладають саме для того, щоб не сваритися: правила домовлені, коли стосунки добрі.
• «Це тільки для багатих». Договір корисний і тоді, коли один має квартиру до шлюбу, а другий вкладається в її ремонт, або коли хтось із пари веде власну справу.
• «Його можна підписати будь-коли і будь-як». Можна будь-коли в шлюбі, але тільки письмово й через нотаріуса.
• «Договір вирішить, з ким залишаться діти». Ні: особисті відносини з дітьми договір не регулює.
• «Після розлучення він автоматично перестає діяти». Не обов’язково: дію договору чи окремих умов можна продовжити і після припинення шлюбу.

Як підготуватися до візиту до нотаріуса

1. Обговоріть удвох, що саме хочете врегулювати: житло, бізнес, кредити, поділ майна.
2. Зберіть документи на майно, яке маєте зараз.
3. Проконсультуйтеся з юристом, якщо є бізнес чи майно за кордоном.
4. Прочитайте проєкт договору заздалегідь, а не в кабінеті за п’ять хвилин до підпису.
5. Узгодьте вартість послуг нотаріуса — вона залежить від складності договору.

Інші матеріали про документи й процедуру — у розділі «РАЦС і документи» і в пам’ятці про церемонію в РАЦС.